РЕЕВАКУЙО́ВАНИЙ
РЕЕВАКУЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. н. до реевакуюва́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 484.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РЕЕВАКУЮВА́ТИ →← РЕЕВАКУА́ЦІЯ