РЕВНИ́ВИЦЯ

РЕВНИ́ВИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до ревни́вець. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 472.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

РЕВНИ́ВО →← РЕВНИ́ВИЙ

T: 299