РАХІВНИ́ЦТВО
РАХІВНИ́ЦТВО, а, с. Ведення обліку фінансових операцій за рахунками (у 3, 4 знач.); бухгалтерський облік. Божко Устим.. в кооперації вів рахівництво (Воскр., Весна.., 1939, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 455.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РАХІВНИ́ЦЯ →← РАХІВНИ́К