РАНТОВИ́Й

РАНТОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до рант; // Який має рант. Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Мирний, IV, 1955, 137). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 451.