РАНЕ́НЬКО
РАНЕ́НЬКО, присл. У досить ранній час. На другий день раненько встали [троянці], Огонь надворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл., І, 1952, 90); Не щебечи, соловейку, На зорі раненько (Пісні та романси.., II, 1956, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 448.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РАНЕ́СЕНЬКИЙ →← РАНЕ́НЬКИЙ