РАНДЕВУ́

РАНДЕВУ́, невідм., с. 1. Наперед умовлене побачення. Та швидко я побачив, що.. нас оминають, як заповітрених, наші недавні знайомі, а ті, що хочуть мати якесь діло з нами, дають нам рандеву десь по кутках (Фр., XVI, 1955, 368). 2. У морському флоті — обумовлене місце зустрічі кораблів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 448.