ІРОНІЗУВА́ННЯ
ІРОНІЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. іронізува́ти. Навіть Федір Петрович привітав нашого наймолодшого товариша без жодної тіні іронізування (Збан., Єдина, 1959, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ІРОНІЗУВА́ТИ →← І́РОДІВ