РА́НОРАНІ́СІНЬКО

РА́НО-РАНІ́СІНЬКО, присл. Те саме, що ра́но-ране́сенько. Рано-ранісінько схоплюся; біжу на поденщину (Вовчок, І, 1955, 139). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 451.