РА́МЦІ

РА́МЦІ, ів, РА́МЦЯ, мець, мн., заст. Рамки (див. ра́мка 1, 2). Всі бачили те віконце — таке воно невеличке, всього з чотирьох шибок. Рамця трухлі, і в одній шибці папером заліплена дірка (Вас., Незібр. тв., 1941, 35); Близько будинку пролітають трамваї, виблискуючи райдугами скла в золотих рамцях (Мик., II, 1957, 176); Коли ми встали вранці і вибігли погрітись на сонці, Іван уже показував.. круглі рамці з карткою заможної пані (Панч, На калин. мості, 1965, 33); * У порівн. Над очима чорні бровенята дугами послалися, мов бархатні рамця (Мирний, IV, 1955, 253). ◊ Хоч у рамці вправ див. вправля́ти1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 447.