РІПНИ́ЦЯ

РІПНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до ріпни́к. Бідні, покривджені ріпниці з нужденними лицями, в лахах, просяклих кип’ячкою, плакали перед ним (Фр., VIII, 1952, 332). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 576.