РІЗДВЯ́НИЙ

РІЗДВЯ́НИЙ, а, е. Який пов’язаний з різдвом, буває на різдво. Холодна різдвяна ніч не препона [перепона] молодечі, тільки заставляє швидше бігати (Мирний, III, 1954, 37); Пам’ятаю, як одного разу на різдвяній ялинці учителька подарувала мені разом з позолоченими горіхами дві книжечки невеличкі (Тич., III, 1957, 288); Згадувалося дитинство, різдвяні колядки й щедрівки (Тулуб, В степу.., 1964, 308); // Присвячений різдву. Отримала теж і різдвяне «Жизнь й искусство», цікаві все-таки там речі (Л. Укр., V, 1956, 221). Різдвя́ний дід (дідо́к) — те саме, що Дід Моро́з (див. дід). Маленький сухорлявий хазяїн увійшов до хати геть такий, як колишній різдвяний дідок на ялинках — з срібною борідкою, з рожевими щічками і пухнатими білими бровами, у сніговій шапці (Мик., II, 1957, 287); Різдвя́ні свя́та — різдво. Щороку на різдвяні свята в Кухтиній хаті було урочисто, радісно, затишно і повно всяких смачних страв (Іщук, Вербівчани, 1961, 53). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 563.