РІ́ЧЕЧКА

РІ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ріка́ 1 і рі́чка. На десять верстов од берега Дніпра йдуть такі гори і спускаються круто в долину, кудою тече річечка Расава (Н.-Лев., VI, 1956, 387); Першими скресають великі ріки, за ними — менші й аж потім — річечки (Мушк., День.., 1967, 29); Дорога простяглась поміж болотами, між ріками та річечками (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 67); — І річечка недалечка петляє, і лісових ягід досхочу, і тетерюків сила-силенна. А в річечці, глянь, рибка виграє… (Донч., II, 1956, 8). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 578.