ПУ́ПІНОК

ПУ́ПІНОК, нка, ч., діал. Пуп’янок. Настала весна.. По садах попристроювалися.. деревинки в дрібні тверді пупінки (Коб., III, 1956, 281); * Образно. Що з нього [Мирона] буде? Який цвіт розів’ється з того пупінка? (Фр., І, 1955, 236). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 390.