ВІДТОРІ́К

ВІДТОРІ́К, присл., розм. З того року. — Ти відторік став часто простуджуватися (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 100). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 650.