ВІДТО́ЧЕНІСТЬ

ВІДТО́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. відто́чений 2. Я пам’ятаю.. виняткову відточеність.. вимови.. баритона Паділли (Моє життя в мист., 1955, 25); Відточеність форм, лаконізм і чіткість малюнка — ось риси, притаманні творчості художника [Л. Братченка] (Мист., 3, 1962, 18). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 650.