ПРЯ́ТАННЯ

ПРЯ́ТАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. пря́тати. Коли ж раз панотець наробив крику, що тим прятанням загирили [загубили] йому одно важне письмо з староства (Март., Тв., 1954, 233); Вечеря скінчилася. Які старші пастухи закурили люльки, сидять.. Молодші беруться до прятання (Хотк., Довбуш, 1965, 92). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 371.