ПРОТРА́ЧУВАТИ

ПРОТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Те саме, що витрача́ти. Гроші, зароблені фірманкою або в Молдові, протрачував [Петро] і вертав до неї [сестри] з порожніми руками (Коб., II, 1956, 10); Екзамен зближався. Страху-страху!.. Не один [учень] останню копійку протратив на свічки та молився по цілих ночах (Свидн., Люборацькі, 1955, 115). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.