ПРОСТЕ́НЬКО
ПРОСТЕ́НЬКО. Присл. до просте́нький. Тоньова кімнатка була убрана зовсім простенько (Фр., III, 1950,341); Це був чоловік уже літній і зовсім непоказний з себе: невеличкого зросту, мішкуватий, одягнутий надто простенько (Баш, Надія, 1960, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 295.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРОСТЕРЕГТИ́ →← ПРОСТЕ́НЬКИЙ