ПРОСО́ЛЮВАТИСЯ

ПРОСО́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОСОЛИ́ТИСЯ, со́литься, док. 1. Просякати сіллю, набиратися солі, ставати солоним. Стало сало просолюватися (Сл. Гр.); * Образно. Море било й гризло його, як прибережну скелю; він [Джузеппе] став шерсткий, як губка, просолився, наче канат (Коцюб., II, 1955, 417). 2. тільки недок. Пас. до просо́лювати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 291.