ПРОРАЧКУВА́ТИ
ПРОРАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до рачкува́ти. Литка вмів обійти непильних сільських доглядачів, пролізти на череві там, де не можна було прорач-кувати (Епік, Тв., 1958, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 264.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРОРАЮВА́ТИ →← ПРОРАХУ́НОК