ВІДСТРІ́ЛЮВАТИСЯ

ВІДСТРІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДСТРІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. 1. Захищаючись, стріляти у відповідь. Хлопці, відстрілюючись, один по одному вповзли в ліс (Шер., В партиз. загонах, 1947, 100); Разів п’ять на нас наштовхувались [фашисти], але кожного разу нам удавалось відстрілятись і відступити (Збан., Крил. гонець, 1953, 22). 2. тільки док. Закінчити, перестати стріляти. Дивізіон успішно відстрілявся на полігоні (Сміл., Зустрічі, 1936, 65); В приміщенні було повно білого гусячого пуху. — 3 усього готелю постягували [німецькі мінометники] пуховики, — зауважив Роман. — 1 на себе, і під себе. Відстріляється, і в пір’я — грітися (Гончар, III, 1959, 261). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.