ПРОПЕ́РТИ
ПРОПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., вульг. 1. перех. Пронести на собі що-небудь важке, велике.
2. неперех. Пройти, проїхати якусь відстань. Пропер [Юрчик] до Криворівні (Хотк., II, 1966, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 252.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРОПЕ́РТИСЯ →← ПРОПЕ́ЛЕРНИЙ