ПРОМЕРЕ́ЖАТИ

ПРОМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ПРОМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Док. до мере́жати, мере́жити. Будучи вже важко хворим, Павло Григорович [Тичина] переклав ще кілька віршів Хузангая. Невдовзі вони були надруковані в газеті «Літературна Україна» — і це чи не востаннє його перо промережило поетичні рядки (Рад. літ-во, 1, 1971, 82). 2. Мережати, мережити (у 2, 3 знач.) якийсь час. Уже два года промережав, І третій в добрий час почну (Шевч., II, 1963, 186). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 226.