ПРОКОПТИ́ТИ
ПРОКОПТИ́ТИ див. проко́пчувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 206.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРОКОПТИ́ТИСЯ →← ПРОКОПТІ́ТИ