ПРОГУ́ПАТИ

ПРОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. Док. до гу́пати. Прогупав важко молот; // Пройти, пробігти, важко ступаючи, проїхати верхи, гупаючи. Тремтить Тамара, почувши кроки двох німецьких солдатів, які прогупали посеред вулиці в напрямі заводу (Хижняк, Тамара, 1959, 17); Прогупали ми до залу. Публіка вся на нас. Здивовані, роздивляються (Вітч., 11, 1967, 193); // Видати або утворити глухий стукіт (про кроки, підбори чобіт, копита і т. ін.). Прогупали в коридорі важкі кроки (Збан., Єдина, 1959, 156); Прогупавши під вікнами кают-компанії важкими підборами своїх чобіт, — з шкіри морського зайця, — він спустився в кубрик (Трубл., Лахтак, 1953, 26). 2. Гупати якийсь час. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 164.