ПРОВОЛОЧИ́ТИ1

ПРОВОЛОЧИ́ТИ1див. проволіка́ти. ПРОВОЛОЧИ́ТИ2, очу́, о́чиш, док., перех. Те саме, що проборонува́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 144.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПРОВОЛОЧИ́ТИСЯ →← ПРОВОЛОКТИ́СЯ

T: 221