ПРОВІ́ЮВАТИСЯ

ПРОВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док. 1. Подувом рухомого повітря очищатися від полови й сміття (про зерно). 2. перев. док., розм. Перебуваючи на свіжому повітрі, провітритися. [Пастух:] Оце сьогодні випущу все бидло, нехай провіється (Л. Укр., II, 1951, 200); // перен., зневажл. Віятися (у 2 знач.) якийсь, час. — Отак цілий вік провіється [Власов] — бликнувши у сторону, подумав він (Мирний, IV, 1955, 135). 3. тільки недок. Пас. до прові́ювати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 139.