ПРО́ПИС

ПРО́ПИС, у, ч. 1. Навчальний посібник із зразками каліграфічного письма; тексти таких зразків. Писати він і сам трохи привчився: купив собі пропис у городі та й навчився (Гр., II, 1963, 326). 2. перен. Те саме, що Прописна́ і́стина (див. прописни́й). Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (Жур., Опов., 1956, 38); // Рецепт, рекомендація. До наших днів зберігся єгипетський папірус Еберта, який містить 900 прописів цілющого зілля, ліків і порад щодо лікування (Наука.., 7, 1968, 24); // Те саме, що зако́н 4. Людина, нерозумно використовуючи свою могутність, загрожує поставити саму себе поза природою і тим самим стати неприродною.. Помста природи за порушення її прописів може бути зовсім несподіваною (Знання.., 6, 1965, 3). 3. жив. Перша стадія роботи художника — нанесення пензлем основних елементів зображення. Мазки і прописи щіточок Галини дуже красиві, тонкі. Загальне враження — начебто художниця намагається зібрати до орнаменту.. все, що є найкращого в садах, по квітниках України (Вол., Дні.., 1958, 12). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 253.