ПРИЩУ́РЕНИЙ

ПРИЩУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прищу́рити. 2. у знач. прикм. Який прищурився. — Яку б то мені знайти дівчину!? От якби таку: сині очі, трошки прищурені, а коса чорна, як гайворон (Стор., І, 1957, 136); Лікар зняв окуляри і подивився на неї своїми прищуреними короткозорими очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 39). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.