ПРИТУ́ЛОЧОК

ПРИТУ́ЛОЧОК, чка, ч. Зменш, до приту́лок 1. Не хата й не хлів, а холодна й димувата кузня! Стіни тонкі, скрізь на тебе дме. Ані притулочка (Барв., Опов.., 1902, 21); — Тепер ходімо до куми. Там у куми я собі притулочок маю (Вовчок, VI, 1956, 286). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 70.