ПРИТРИ́МАНИЙ
ПРИТРИ́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притри́мати. Софія.. кінчала причісування: злотисті кучері були вже врихтовані, майстерно-зальотно підшпилені над чолом і притримані гребінцем-діадемою (Л. Укр., III, 1952, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 68.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРИТРИ́МАТИ →← ПРИТРА́ПИТИСЯ