ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙ
ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙ, а, е, вульг. Трохи дурний; дурнуватий. Ой густий очерет та й макухуватий. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 58.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПРИТЕЛЮ́ЩИТИ →← ПРИТЕЛІПА́ТИСЯ