ПРИСО́ХЛИЙ

ПРИСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присо́хнути. Присохле на чагарниках вогке листя глухо й м’яко шелестіло (Сміл., Зустрічі, 1936, 157); — Та-ак… — бурмоче Гутман, старанно вишкрябуючи шматки присохлої до підлоги глини. Потім він ллє воду й бере в руки швабру (Кол., На фронті.., 1959, 43); На столі перед економом лежить стосик паперів, пачка і стовпчики грошей та нагайка з налиплим волоссям і краплинами присохлої грязюки (Стельмах, І, 1962, 191). ПРИСО́ХНУТИ див. присиха́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 30.