ПРИРІ́З

ПРИРІ́З, у, ч. 1. Дія за знач. прирі́зувати 1. Рідкодуб знав, що мова йшла про наступний приріз землі товариству спільного обробітку (Кир., Вибр., 1960, 214). 2. Те саме, що прирі́зок. У поповім городчику приріз зеленіє, Не винна-с ще, коли личко твоє паленіє (Коломийки, 1969, 196). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 722.