ВІДПУСКНИ́Й

ВІДПУСКНИ́Й, а, е. 1. Стос. до відпуску. Політика щодо закупочних цін на сільськогосподарську продукцію і відпускних цін на засоби виробництва для села повинна враховувати інтереси розширеного відтворення як у промисловості, так і в сільському господарстві і створення необхідних нагромаджень у колгоспах (Програма КПРС, 1961, 71); — А в моїх руках тільки твоя приватна телеграма й мої відпускні документи (Ле, Міжгір’я, 1953, II, 11); Відпускна крихкість сталі. 2. у знач. ім. відпускна́, но́ї, ж. За кріпацтва — документ про відпущення на волю. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 29). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 625.