ПРИМА́ЗУВАТИСЯ

ПРИМА́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИМА́ЗАТИСЯ, а́жуся, а́жешся, док. 1. Намазуючи собі волосся, пригладжувати. 2. перен., розм. Влаштовуватися біля кого-, чого-небудь. —Якщо, не дай бог, поїзд від’їде без нього, він примажеться до автоколони і дожене нас на автомобілі (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 448). 3. перен., розм. Пристосовувати свої вчинки, поведінку, діяльність до певних вимог з якоюсь метою. — Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (Собко, Запорука.., 1952, 162); Сторонникам чистої естетики, що ллють воду на млин ворога, ми заявляємо: вам з нами не по путі, і, отже, нема чого цим людцям примазуватися до радянської літератури (Мал., Думки.., 1959, 5); Зараз ваш брат їсть солодко і гарно одягається, кудись примазавшись (Еллан, II, 1958, 223); // Піддобрюватися до кого-небудь з метою добитися чогось. — Піди-бо, Якимцю! я тебе прошу! — примазувалась Зося (Н.-Лев., І, 1956, 230). 4. перен., розм. Видавати себе за співавтора чужої праці. [Ігнатьєв:] Примазуватись до свого винаходу я нікому не дозволю! (Собко, Справа.., 1959, 59). Прима́затися до сла́ви чиєї — безпідставно користуватися чиєюсь славою. [Горлов:] Командуючий зробить, вони зразу до його слави й примазуються (Корн., II, 1955, 63); — До чужої слави примазатись хочеш? (Збан., Курил. о-ви, 1963, 218). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 664.