ПРИДИ́БАТИ

ПРИДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. Прийти, дибаючи. Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас (Шевч., II, 1963, 90); Невідомо звідки, уже під дощем, придибав сюди і дід Остап (Головко, І, 1957, 428); До діда придибав чорногуз, залопотів здоровим крилом, потерся об його ногу (Стельмах, І, 1962, 426). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 605.