ВІДПОЧИВА́ННЯ
ВІДПОЧИВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. відпочива́ти. Сами собі дали на три години відпочивання (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВІДПОЧИВА́ТИ →← ВІДПОЧИВА́ЛЬНЯ