ВІДПОРУ́ЧНИК

ВІДПОРУ́ЧНИК, а, ч., діал. Уповноважений. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 42). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.