ПРИГВИ́НЧЕНИЙ

ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригвинти́ти. Ліжко пригвинчене до підлоги. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 587.