ПРИВІ́СКА

ПРИВІ́СКА, и, ч., рідко. Те саме, що підві́сок. Очі її розгорілися, коли вона нагляділа аж три довгих шовкових стьожки невеличкі, з хрестиками на привісках (Мирний, III, 1954, 24); Обдирали [солдати] церкву: сокирою вирубали царські врата, вилитії з чистого срібла, і рвали з образів шати і привіски (Стор., І, 1957, 257). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 574.