ПРЕМИ́ЛИЙ

ПРЕМИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дуже милий. Ой зійдемось, премилеє браття, На високу могилу, Та посадим, премилеє браття, Червону калину! (Думи… 1941, 198); Наум, вислухавши його, не стерпів, та аж поцілував його у голову і дума: «Що за премила дитина!» (Кв.-Осн., II, 1956, 70). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 536.