ПОЯСО́К

ПОЯСО́К, ска́, ч. 1. Те саме, що по́яс 1. Здійняв з себе ремінний поясок, прив’язав його корові до рога (Март., Тв., 1954, 249); На ньому була чорна бархатна толстовка з таким же пояском (Гончар, IV, 1960, 52); Широкий лаковий поясок туго стягував тонку талію (Руд., Остання шабля, 1959, 30); // Смуга тканини, яка пришивається до верхньої частини спідниці, штанів. Берова куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з’їхав аж на самі сидні (Кол., На фронті.., 1959, 51). Під поясо́к — який підперізується (про одяг). Двоє інших були зодягнуті по-робітничому, але святково: в одного під піджаком сорочка українська, вишита, в другого — руська, під поясок (Смолич, Мир.., 1958, 51). ◊ Затяга́ти (затя́гувати, затягти,́ затягну́ти) пояски́ див. затяга́ти1; На пояски́ вхопи́тися — почати боротися, обхопивши один одного руками за талію. Бриль з Боженком вхопилися «на пояски» і почали валити один одного з ніг (Смолич, Мир.., 1958, 67). 2. Зменш. до по́яс 3. Андрій пішов з горбка вниз, де видно поясок дороги і далі село (Ю. Янов., IV, 1959, 10); Шлях майже непомітно перейшов у таку ж рівну широку вулицю. Замість тинів на ній правили густі, старанно підстрижені пояски жовтої акації (Минко, Ясні зорі, 1951, 14). 3. Смужка або виступ, що відіграє роль прикраси на чому-небудь. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби.., вирізували зубчиками пояски на вершок короваю (Н.-Лев., III, 1956, 73); Полумиски зверху обведені брунатними поясками (Стельмах, Хліб.., 1959, 86); У яскраві, звичайно сині тони фарбують.. окремі пояски та інші архітектурні деталі печей (Жилий буд. колгоспника, 1956, 121). ◊ По Мару́син поясо́к — по смужку, нанесену на поверхні чарки при її вінцях. 4. Серединна частина якоїсь деталі. Новатор запропонував подовжені робочі частини пуансонів і поясків матриць (Роб. газ., 4.I 1966, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 497.