ПОША́МКАТИ

ПОША́МКАТИ, аю, аєш, док. Шамкати якийсь час. Тронько беззвучно пошамкав беззубим ротом (Ряб., Золототисячник, 1948, 153). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 478.