ПОЧЕ́СНО

ПОЧЕ́СНО. Присл. до поче́сний. Черниш поставив його на перший взвод, яким раніше сам командував. Для Сагайди це було почесно і неабияк тішило його самолюбство (Гончар, III, 1959, 389); Працювати в одній з галузей основних потреб людини так само почесно та цікаво, як і в усіх інших (Коз., Листи.., 1957, 139). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 468.