ПОЧАЛА́ПАТИ

ПОЧАЛА́ПАТИ і ПОЧАЛА́ПКАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти кудись, чалапаючи, чалапкаючи. Вийшовши від Кирницького, Фрузя, не зупиняючися, почалапкала вулицею, сама не знаючи куди і пощо (Фр., І, 1955, 86); Николка побіг з плачем додому, і Микита почалапав з хлопцем на скаргу у двір (Козл., Ю. Крук, 1950, 271); Чайка, нічого не розуміючи, мовчки почалапав за сержантом (Загреб., Шепіт, 1966, 350); // Повільно поїхати куди-небудь на коні. Вивів [Грицько] конячину. Посідали [хлопці] кожний на свою і почалапкали попід верби (Ірчан, II, 1958, 72). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 463.