ПОТЬМЯНІ́ШАТИ

ПОТЬМЯНІ́ШАТИ, ає. Док. до тьмяні́шати. Потьмянішала [далечінь], набула бруднувато-зеленого тону пляшкового скла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 229). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 440.