ПОТРІ́ПАНИЙ

ПОТРІ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потріпа́ти. Увійшов Бронек у вбогому вбранні.. Худий, потріпаний життям, як і одяг на ньому (Ле, Наливайко, 1957, 439); Перед доповідачем лежав чималий сувій вже добре потріпаного паперу (Собко, Звич. життя, 1957, 37); Потріпаний штормом корабель. 2. у знач. прикм. Який зазнав пошкоджень від тріпання, шарпання; // перен. Який зазнав утрат під час бойових дій. Механізована ворожа колона, яку щойно розгромили самієвці, була тільки передовим загоном потріпаного есесівського корпусу, що пробивався лісами до автостради (Гончар, III, 1959, 450); // перен. Знесилений, знервований тяжкими переживаннями, випробуваннями і т. ін. [Воронін:] Я сам скажу Володимирові всю правду! І якщо його потріпане серце не витримає, — нарікайте на себе! (Лев., Драми.., 1967, 360). 3. у знач. прикм. Який порвався, обтріпався від носіння, користування. Середина багатої хати.. Потріпані крісла, стільці (Кроп., IV, 1959, 189); Посадив [Юріштан] жінку на стару слиняву кобилу задом наперед, натикав у тарницю [сідло] кругом мітли потріпані віхті, що стіни ними мажуть,.. — і так повіз на храм (Хотк., II, 1966, 258); Разом з ними [солдатами], нічим не відмітний від них — в такій же потріпаній шинелі,.. він і собі пройшов до вокзалу (Головко, II, 1957, 528); — Запишемо, — сказав Веренчук, виймаючи свою заяложену і потріпану книжечку (Жур., Звич. турботи, 1960, 204). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 425.