ПОТИ́Р
ПОТИ́Р, а, ч. Чаша або келих, якими користуються під час виконання християнських релігійних обрядів. Потир має красиві пропорційні форми, оздоблений рослинним орнаментом і плетінкою (Укр. золотарство.., 1970, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 408.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОТИРА́ННЯ →← ПОТИНЯ́ТИСЯ