ПОТИ́КАНИЙ

ПОТИ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поти́кати. — От морда! — Що морда, — шепотів другий, — а ніс! — Я бачив у шевця такий самий копил. Він був теж потиканий шпильками, як цей ніс (Мик., II, 1957, 201). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 406.